Мікроелементи – речовини, відповідальні за реалізацію всіх функцій організму. Незважаючи на те, що вони беруть участь в життєво важливих процесах, їх рівень в організмі становить 0,005 % від загальної маси тіла. Їх концентрація контролюється гомеостазом. До есенціальних – незамінних – мікроелементів належать деякі речовини, серед яких і йод, і селен. При їх тривалій настачі розвиваються ендемічні захворювання, що супроводжуються зниженням вироблення гормонів та гіпофункцією більшості органів і систем. Уникнути цього можна шляхом регулярного обстеження, правильного харчування і способу життя. Не менш важливо приймати препарати на основі цих мікроелементів. Одним з них є ЙоСен, збагачений йодом та селеном.

 

Яку роль селен і йод відіграють у синтезі тиреоїдних гормонів?

Тироксин – Т4, і трийодтиронін – Т3, вони ж гормони щитовидки, мають загально фізіологічні властивості. Вони є йодованими амінокислотними залишками специфічного білка тиреоглобуліна, а цифри в скороченні означають кількість атомів йоду в гормоні

Основне джерело йоду – їжа. Під час перетравлення їжі йод потрапляє в кров. Далі через кров він надходить в щитовидну залозу, але вже в зміненому вигляді – як йодид. Щоб тиреоїдні гормони почали синтезуватися в організмі, відбувається окиснення йодиду, в результаті якого він набуває активну форму. Даний процес відбувається неймовірно швидко за участю тиреопероксидази (ТПО) і пероксиду водню, який виступає в якості окислювача. Надалі відбувається йодування тирозинових залишків тиреоглобулина, а потім зміна структури білка з утворенням необхідних нам Т4 і Т3.

 

Важливо відзначити, що пероксид водню бере участь у синтезі гормонів виділяється самими клітинами щитовидної залози – тиреоцитами. Між тим, надлишок пероксиду водню може призвести до пошкодження тканини органу. Що б цього не відбувалося в щитовидна залоза має висока концентрацію селенозалежних антиоксидантних ферментів. 

З усіх селенозалежних ферментів щитовидки найбільш широко представлені внутрішньоклітинна та плазматична глутатіонпероксидази. Їх рівень залежить від рівня селену в щитовидній залозі. При зниженні рівня цього мікроелемента активність глутатіонпероксидаз також падає. Це сприяє надлишку пероксиду водню, надмірної активації тиреопероксидази і підвищення ризику пошкодження клітин органу. Саме з цим пов'язують високу захворюваність аутоімунним териоідітом на територіях з дефіцитом селену.

Крім того, важливим етапом метаболізму тиреоїдних гормонів є дейодування. Завдання цього процесу – підтримання балансу між Т4 і Т3. У цьому беруть участь специфічні ферменти – селенодейодинази. За їх участю також відбувається послідовне перетворення молекули T4, при якій утворюється активна форма гормону Т3 в головному мозку, скелетно-м'язовій і периферній нервововій тканині, клітинах імунної системи і т. д.

Таким чином, рівень селену напряму впливає на активність селенодейодиназ і опосередковано на метаболізм за допомогою участі в утворенні активної молекули гормону T3. Від кількості селену залежить каталітична активність і експресія ферментів дейодиназ.

Як недолік селену впливає на щитовидку?

За результатами численних досліджень і дослідів з'ясували, що нестача селену посилює негативні наслідки йододефіциту. Крім того, недолік цього мікроелемента викликає наступні зміни:

  • зниження синтезу ферментів, які беруть участь в обмінних процесах тиреоїдних гормонів;
  • розвиток локальних запалень в щитовидці;
  • надлишок пероксиду водню, що виявляє цитотоксичну дію;
  • розвиток фіброзу;
  • повільне відновлення тиреоїдної тканини;
  • розвиток гіпотиреозу;
  • апоптоз клітин;
  • формування епітопів, що сприймаються імунною системою як чужорідні;
  • уповільнення реакцій окислення і відновлення.

Слід пам'ятати, що йод і селен беруть участь у метаболізмі і синтезі тиреоїдних гормонів. Тому усувати дефіцит цих мікроелементів необхідно паралельно. Надлишок одного мікроелемента в умовах дефіциту іншого може спровокувати зростання аутоімунних процесів у щитовидній залозі, порушення функції та структури тканини органу.

 

Висновки

Йод і селен – речовини, безпосередньо пов'язані з усіма процесами, які відбуваються у щитовидній залозі. Часто, дефіцит одного мікроелемента виникає паралельно з дефіцитом іншого. Щоб уникнути порушення функції щитовидної залози і деяких інших органів, необхідно регулярно контролювати їх рівень. При нестачі одного або обох лікар повинен призначити препарати на їх основі з урахуванням добової фізіологічної потреби. Додатково рекомендується вести правильний спосіб життя, контролювати вагу, дотримуватися збалансованого харчування.